Валентин Гаврилюк

Валентин Гаврилюк - ветеран російсько-української війни, доброволець 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Учасник бойових дій, отримав важке поранення. Сьогодні - кар’єрний консультант для ветеранів, арт-терапевт, амбасадор безбар’єрності.

Ми поспілкувалися з Валентином, аби дізнатися, як він повернувся в цивільне життя, і чому шукати можливості, а не бар'єри, може кожен ветеран.

Що змінила війна у твоєму житті?

Війна зламала все. Попереднє життя повністю зруйнувалося. Але, дивлячись із цього моменту назад, добре, що зламалося. Не подобалося воно мені, і я, як людина, сам собі колишній не подобався. Тепер я собі більше подобаюся. Стати на ноги було складно: і фізично, і морально. Чим займатися, що робити, як і куди далі рухатися?

Як відбувався ваш перехід від військової служби до цивільного життя?

До війни я був художником-оформлювачем і робив квест-кімнати. На війну пішов добровольцем, був старшим сапером. Під час завдання отримав важке поранення у ліву ногу. На лікування поїхав до Німеччини, пройшов 32 операції з відновлення кінцівки. 9 місяців я пересувався на кріслі колісному.

І там, у Кельні, я побачив, що таке безбар'єрність, і як це працює. Тому мені цікава ця тема. Хочеться, щоб в нас було так, як за кордоном, щоб всім було зручно. І мені здається, що фізично зробити «зручно», мабуть, легше, ніж змінити, навчити, особливо старші покоління.

Зараз я займаюсь розвитком студії арттерапії LAMA у Чернівцях. Я хотів, щоб до мене можна було зайти на кріслі колісному, і це виявилось проблемою знайти таке приміщення. Та ми знайшли.

Ми не майстер-класи, ми студія арттерапії. Основна наша відмінність - ми не даємо тобі готовий продукт. Ми не збираємо сьогодні групу людей, і кажемо, що будемо робити якийсь флюарт, і називаємо це арт-терапію. Ні, ми піднімаємо запит людини, аналізуємо, що тобі дійсно потрібно в цей момент, і даємо необхідне. Арттерапія не лікує, але завжди заспокоює.

Ти один з перших випускників UNIT 6.0, програми для ветеранів? Яким був твій шлях на проєкті?

Завдяки курсу я ожив, бо знайшов своїх хлопців. Після повернення в мене тут не було спілкування: цивільні хлопці, які залишилися, відпали - мені було складно з ними. Ми не знаходили спільний вогонь, а бойових хлопців тут немає.

Але завдяки тим знанням, які дало мені навчання, я маю свій шлях. Він складний, дуже складний, але цікавий мені. Кар’єрне консультування - це не лише професія фахівця, який вийшов на ринок і десь працює. Це дуже корисно для самої людини.

Чому кар'єрне консультування важливе для ветеранів зараз, як ніколи?

У нас на ринку праці зараз кар'єрний голод. Колосальна кількість хлопців перебуває по лікарнях, вони лише в процесі звільнення зі служби. Припускаю, що десь за пів року в Україні буде близько ста тисяч ветеранів з інвалідністю. Вони йшли на війну, коли тут усе було інакше. А тепер повертаються, і це теж новий досвід, бо все змінилося. Кар’єрний консультант може підтримати їх у пошуку себе нового.

Що дає кар'єрна консультація ветерану?
Ми змінюємо фокус уваги. Ми не будемо зосереджуватися на тому, що ми не можемо, ми будемо дивитися, які у вас є можливості. І я навчу шукати ці можливості. А далі ми зосередимось на самому ветеранові, на тому, що він хоче. Ми не почнемо з резюме. Ми навіть не будемо перші сесії аналізувати ринок праці. Ми будемо аналізувати саму людину, щоб знайти дійсно те, що їй подобається.

Коли ми знайдемо, що їй подобається, ми вже тоді будемо працювати над резюме, над LinkedIn, над пошуком роботи.

Правильний вибір у певний момент життя дає можливість кайфувати. Дійсно брати від цього життя те, що повинна мати людина. Ми, насправді, живемо у гарному світі.

Я знайшов свій шлях. Те, що мені давали на навчанні, що я мав би робити з клієнтами, я спочатку зробив з собою. Тому я бачу перспективу, я знаю, що я буду робити через 5 років. У мене є певний план, я по ньому рухаюсь, і це дуже кайфове відчуття.