Світлана Юрченко

До повномасштабного вторгнення я багато років була художницею аквалеристкою. З 22-го року я займаюсь евакуацією цивільних в Донецькій області, плюс з літа 25-го року також евакуацією поранених військових, чи допомогою медикам на стабілізаційних пунктах з добровольчим загоном Госпітальєри.

В рамках роботи нашої ГО в Краматорську у нас є хаб по роботі з дітьми та підлітками, якось туди приїхала жінка із США, вона вчила дітей всіляким речам, які будуть їм потрібні, коли вони стануть водійками в майбутньому. Тобто ми, наприклад, міняли колеса, «підкурювали» авто та міняли оливу. Сама вона, до речі, ремонтує навіть літаки. Власне, від неї і дізналась про курс від Reskilling Ukraine.

Мені з дитинства було цікаво, як працюють машини, це була одна з моїх мрій «на бекграунді», на яку ніколи не ставало часу. А тут, як уже трапилась така можливість з курсом, то я вже схопилась за неї усіма руками. Наразі я з автівками на постійній основі, тож хочеться доповнити свою залученість необхідними знаннями та навичками. Я хочу залишити автомеханіку частиною свого життя.

На навчанні було неймовірно цікаво. Місцями доводилось закидати викладачів купою питань, щоб розібратись у складних моментах. Але після самого курсу я продовжую вчитись онлайн на платформі, до якої нам надали доступ в університеті, за що я окремо вдячна.

У нас в цілому вся група була дуже включена в процес, тому ми періодично відхилялись від теми в різні деталі. Але навіть попри такий стислий час, за який ми мали пройти усі основи, викладачі намагались дати нам якомога більше інформації. Бачачи нашу щиру зацікавленість, їм це теж приносило задоволення.

Після навчання спершу я подавалась на роботу по обʼявах, які нам давали організаторки курсу, але проблема була в тому, що я продовжую їздити на схід по гуманітарній чи волонтерській діяльності. Великим компаніям це складно поєднати із постійною зайнятістю у них. Тому тоді я почала питати СТО, які знала, шукати по знайомих - так і знайшла.

Робочий день з 10 до 18. Працюю разом із майстром. Якісь нескладні речі він дає мені робити самостійно, але загалом поки я або йому допомагаю, або роблю щось під його наглядом. Спершу я більше дивилась - це було найважчим для мене в психологічному плані, бо, ну йой, дайте щось покрутити. У фізичному, щоб замінити важелі на деяких автівках, треба так нормально напрягтись. Але знову ж таки - це можливо.

Єдине інколи доводиться «вибивати» собі роботу, бо колеги мене жаліють. Щось починають робити фізично непросте, я кажу: «Дайте я», а вони відповідають: «Та нащо тобі, завтра будуть плечі боліти». Я кажу: «Ні, дайте я зроблю, нехай у мене зараз це більше часу займе, але є різні лайфхаки, і мені просто треба зрозуміти, як я можу собі в цьому допомогти».

Найбільше в цій роботі подобається розбиратися все глибше, шукати причинно-наслідкові звʼязки. Та й те, що це не просто якась наука, яка залишається за лаштунками реального життя, але дуже практичні навички.

Якщо вам навіть на секундочку закралася думка про те, чи не спробувати щось, чим ви раніше ніколи не займалися, значить вам точно необхідно спробувати. Ви завжди зможете повернутися, якщо відчуєте, що це не ваш шлях. Але якщо він усе ж ваш - це змінить ваше життя.