Семен Махлін

Семен Махлін - ветеран російсько-української війни, проходив службу у складі 4-го прикордонного загону ДПСУ на посаді стрільця. Є одним з перших випускників курсу "Спеціаліст з професійної адаптації ветеранів" у рамках програми UNIT 6.0 проєкту Reskilling Ukraine. Майже одразу після навчання відомий на Закарпатті роботодавець - завод «Флекстронікс ТзОВ» - запропонував Семену посаду ветеран-офісера.

До повномасштабної війни Семен працював на одному з великих підприємств – викладав англійську мову. Перед тим у банківській галузі, був керівником відділення. Скромно зазначає, що служив у піхоті, звичайним стрільцем. Про початок служби розповідає так:

– Війна для мене почалася, коли я, не маючи військового досвіду, не проходячи службу, сидів в автобусі, що їхав на Харківщину. Мене зарахували до 4-го прикордонного загону, це прикордонний загін Харкова і Харківської області. Нас долучили до 92 окремої бригади імені Сірка.

Одразу після демобілізації долучився до волонтерської роботи: допомагав у лікарні, навчав бійців англійської мови. Зізнається, що після побаченого і пережитого на фронті не зміг повернутися до викладання, колишньої роботи. Тож згодом доєднався до гуманітарної місії «Проліска» і був керівником проєкту з евакуації та соціального перевезення мешканців прикордонних, прифронтових і деокупованих територій.

Приблизно в той час дружина Семена випадково дізналася про програму UNIT 6.0. Маючи чималий досвід у військовій та педагогічній справі, вирішив пройти навчання і спробувати себе в ролі консультанта. Разом з іншими 15 учасниками чоловік став своєрідним першопрохідцем програми. Ветеран не приховує, що програма не тільки дала нові можливості, а й позитивно вплинула на емоційний стан:

– Три тижні офлайн-навчання, коли ти бачиш побратимів, коли спілкуєшся з менторами, психологами, з викладачами – це фантастичний досвід. Нас навчали тим інструментам, якими зараз допомагаємо іншим.

– Там, де є ветерани, в будь-якому випадку потрібен медіатор, консультант, ветеран-офісер, хоча б для того, щоб пояснити працівникам підприємства, що відбувається з людиною після демобілізації. Що тригерить? Чому сторонні звуки викликають страх за життя? Чому ветеран, який провів багато часу в лісі, в полях, не може зійти з тротуару і стати на траву? Важливо розуміти, що протягом довгого часу єдиною функцією мозку було виживання. Хоч військовий демобілізований, мозок все ще залишається в стані «бий або біжи», який забезпечує виживання. Дуже багато таких моментів, що потребують психоедукації.

‍

На думку Семена, кар'єрним консультантам потрібно мати психологічні знання на базовому рівні, щоб за спеціальними маркерами визначити, чи готова людина до адаптації. Пройшовши навчання, Семен зрозумів, що немає типової форми консультації, але завжди є мета:

– Я починаю сесію зі встановлення контакту. Розказую про свій шлях, ділюся власними переживаннями, ветеран ділиться своїми. І ми приходимо до технік, які допомагають людині об’єктивно подивитися на себе збоку, проаналізувати свої сильні та слабкі сторони, оцінити власні ресурси. Все це в комплексі призводить до формування вектора подальшого розвитку та можливостей.

Кар’єрний консультант не має права спонукати людину до змін. Техніки проводять так, щоб ветеран замислився і сам захотів налагодження чи покращення.

‍

– У кожного свій шлях військової служби. Але основне, з чим стикаються ветерани, – це те, що багато хто переосмислив своє життя і прагне кардинально змінити його. У мене був випадок, коли електрик у кількох поколіннях зрозумів, що він хоче працювати з деревом. Я допоміг йому з об’єктивною саморефлексією і зараз він працює з деревом. Для таких ситуацій потрібен сторонній, який пояснить, дасть можливість подивитися на себе збоку.

– Програма ("Спеціаліст з професійної адаптації ветеранів") дуже інтенсивна, вимагає повного занурення, та є постійна підтримка фахівців. Професії консультанта чи ветеран-офісера – не для всіх. Основне, з чим стикаєшся, – з людським горем, випробуваннями, посттравматичними наслідками. Це робота з постійним нагадуванням про власний травматичний шлях. 80% часу – активне слухання. Але якщо є готовність працювати з людьми, допомагати ветеранам, – то програма і робота для вас. Вона точно приносить користь суспільству.

Текст та фото: Varosh