arrow black 2

Головна

Катерина Андрущенко

Раніше я працювала менеджеркою із продажу автомобілів в автосалоні Ford, а зараз працюю водійкою зерновоза в компанії «Нібулон».

Любов до техніки в мене з дитинства. Я часто їздила з татом у рейси, а перед війною майже пів року регулярно була з ним у дорозі. Іноді тато навіть дозволяв мені сісти за кермо. Саме тоді я почала замислюватися про відкриття водійської категорії. Мені навіть снилося, як я вже самостійно їду за кермом великої машини.

Але почалася війна. Окупація, невизначеність - усе було ніби в тумані.

Після звільнення Херсона я переїхала до Миколаєва і отримала категорію С. Згодом дізналася про проєкт Reskilling Ukraine. Дуже зраділа, бо це була можливість значно швидше наблизитися до своєї мрії. Спочатку навіть не могла повірити, що таке можливо, - безкоштовне навчання. Здавалося, що це якась омана. Але врешті я вирішила ризикнути.

Через тиждень після навчання почала шукати роботу. Моєю ціллю було знайти її саме в Миколаєві. Я зателефонувала в одну компанію, мене запросили перевірити мої навички. Перший раз результат був не дуже - мене не взяли. Але через тиждень мені передзвонили і запропонували пройти стажування. Я була дуже щаслива і одразу погодилася. Мені пощастило, що стажування я проходила разом із татом. Коли я завершила стажування та склала перевірку в службі безпеки і механіка, мене взяли на роботу. Тато після цього звільнився, і я залишилася працювати самостійно.

Чесно кажучи, було страшно. Але це моя мрія, і я розуміла, що потрібно йти далі. Перший рейс подарував неймовірні емоції. Я знала місце завантаження і місце вивантаження, але в якийсь момент отримую нове завдання і розумію, що не знаю, куди їхати. Почала шукати дорогу на карті, і саме в цей момент зникла навігація. Тоді й почалося найцікавіше.

Трохи поблукала, але зрештою виїхала на потрібний маршрут. За день дуже втомилася - словами не передати. Зупинилася на стоянці, вирішила відпочити і зранку вже прокладати подальший маршрут. І раптом дзвінок від колеги, він теж мав їхати на те саме місце завантаження і запропонував їхати разом. Я була дуже рада. У мене чудовий колектив. Колеги завжди підтримують, допомагають і діляться досвідом.

Жінкам я хочу сказати: не сумнівайтеся в собі й ідіть вперед. Так, страх є, але його потрібно долати. Головне - не зупинятися.

Моє життя змінилося. Я мріяла про це ще до війни. Мені дуже подобається дорога. Я люблю їхати, люблю техніку. Для мене це щось особливе. Люблю спостерігати, як сходить і заходить сонце. А під час жнив - це взагалі особливе відчуття єдності з природою.

Зараз для мене це навіть не просто робота - це здійснення мрії. І я дуже вдячна проєкту та його організаторам за можливість, яку вони дають жінкам.