Ірина Грек

Раніше я працювала у сфері будівництва, але у зв'язку з війною люди перестали робити ремонти і відповідно я перестала заробляти гроші. Тому я вирішила змінити сферу діяльності. Водієм вантажівки я стала через те, що мені просто подобалось їздити, я кайфую від дороги. І я хотіла вибрати для себе таку роботу, в якій би я кайфувала так само, як і на попередній роботі.

Про курси я дізналась від своєї подруги. Ми з нею обговорювали те, чим я би хотіла займатись, а вона звідкись дізналась про проєкт і відразу мені запропонувала, щоб я пробувала.

Після навчання я почала шукати роботу. Співбесіда у компанію, в якій я зараз працюю, відбувалась дуже просто: я сказала що я закінчила курси Reskilling Ukraine, мені поставили три стажувальні рейси в парному екіпажі і все - мене прийняли на роботу.

Під час першого самостійного рейсу було дуже страшно зробити помилку. Не хотілося складати про себе негативне враження. Але насправді все відбулося дуже добре, мій перший самостійний рейс відбувався зі Львова у Варшаву.

Мій робочий день виглядає не як день, а як рейс. Він не обмежується часовими рамками дня чи ночі. Спочатку заганяємо машину під загрузку, загружаемся, і їдемо на кордон. Проходимо кордон, їдемо по Польщі і стаємо на паузу. Під час паузи або спимо або їмо, а потім продовжуємо рух і під'їжджаємо під вигрузку. Робочий день тепер диктує мені тахограф.

У мої обов'язки входить підготувати документи, які потрібно подати на кордоні, доїхати до місця вигрузки, на вигрузці теж надати документи, слідкувати за правильною загрузкою і розміщенням вантажу в машині, закріпленням цього вантажу. Плюс потрібно знати, який в мене режим роботи по тахографу і контролювати цей режим роботи.

Найбільше на цій роботі мені подобається можливість міні-подорожування, кожен раз є щось новеньке, гарні краєвиди, які милують око під час маршруту, нові знайомства в різних країнах, спілкування з колегами, навіть приготування їжі - це завжди щось новеньке і подібне на пікнік.

Я б не сказала, що моє життя особливо змінилося, просто з'явилися нові цінності. Тепер я раціонально використовую свій час, бо тахограф привчив до режиму праці відпочинку. Тепер я вмію спати в будь-яких умовах, готувати їсти з будь-яких продуктів, вдягатися гарно, але комфортно, і знаходити вихід з будь-якої непередбачуваної ситуації. А ще я тепер ціную такі звичайні радості, як наявність душу, ванни, ліжка і пральної машини. А ще це робота підняла мою самооцінку, бо колеги чоловіки дуже приємно дивуються, коли бачать жінку за кермом вантажівки і дарують купу компліментів (сміється).