Андрій Лазаренко

Андрій Лазаренко - ветеран, служив з 2022-го по 2024-й рр., демобілізований по важкому пораненню. До війни 3 роки був практикуючим психотерапевтом, до цього 10 років кар'єри в ІТ. Зараз працює кар’єрним консультантом для ветеранів у LobbyX, практикуючий психотерапевт, організаційний терапевт з фокусом на реінтеграційні політики для ветеранів та ВПО.

Ми поспілкувалися з Андрієм про його реабілітацію після поранення, навчання на проєкті, та чому важливо популяризувати посаду кар'єрного консультанта для ветеранів в Україні вже сьогодні.

Як відбувалося ваше повернення до цивільного життя після служби? З якими бар'єрами зіштовхнулися?
У госпіталі я мав час подумати. Для мене поранення не було приводом зупиняти ту боротьбу, а можливістю її продовжувати. Я бачив недоліки реінтеграційної системи, яку сам проходив. Я думав про те, яку б систему я хотів бачити, яка могла б працювати, на мою думку, саме в контексті України. Було власне бачення як має виглядати ця реінтеграційна система.

Я просував ідею реабілітації через відповідальність. Коли не просто впадаєш в інфантильну позицію, що "от я відвоював, і тепер мене всі мають носити на руках". Бачити світ таким, у якому війна ще триває (і в тилу в тому числі на рівні суспільних вливів). І завтра будуть приходити інші ветерани, а ми (ветерани, хто вже тут) можемо вже чимось з ними поділитись, щось для них підготувати. Можна з'єднуватися в горизонтальні спільноти, розбудовувати ветеранські мережі.

Проте я розумів, що реабілітація це добре, але без орієнтування в реалізації буде важко. Це ключова історія навіть в реабілітації. Тому, коли я побачив набір на навчання з кар'єрного консультування, я думав: о, це щось підходяще! Тим паче, я це можу швидко взяти у практику. Досвід консультування в мене є, психотерапевтичний теж, який дає можливість емоційно витримувати роботу з людьми у досвіді втрат. Ось так я і потрапив на курс від UNIT 6.0.

Як проходило навчання на курсі "Кар'єрний консультант" від UNIT 6.0?

‍Курс був корисним. По-перше, навіть для загального розуміння, що таке кар'єрне консультування. Звичайно, у такому інтенсиві навчитись усім нюансам неможливо, але зрозуміти напрямки, вивчити основи можливо. Важливим є і дотик до людей з цієї сфери: було дуже багато різноманітних тренерів. І, звичайно, спільнота, знайомство з такими ж активними ветеранами, з різних куточків України. Це також дуже корисно.

Зараз ви працюєте як кар'єрний консультант для ветеранів у LobbyX. Які ваші основні обов'язки?

Обов'язки - це ведення ветеранів, що звертаються в агенцію, кооперації із сусідніми відділами, які займаються безпосередньо зв'язками з роботодавцями, які зацікавлені у ветеранах. Займаюсь проведенням масових заходів, тренінгів для ветеранів та компаній, що ставлять собі за мету наймати і реінтегрувати ветеранів.

А з якими запитами найчастіше приходять ветерани?

Ветерани не приходять саме на кар'єрне консультування частіше за все, тому що у нас поки немає розуміння цієї послуги на ринку в Україні. Це досить маленький відсоток, щоб люди знали про таку послугу. Вони приходять у пошуках роботи. Більшість ветеранів не розуміють, що така послуга є, і як нею користуватися. Читають опис, для них це якесь сприяння. І вже далі ми розповідаємо, як це виглядає, і що це буде.

Багато хто не знає, чого він хоче, а дехто мріє так високо, що не здатен приземлитись і почати з чогось простішого. Є ті, хто йдуть на навчання, і в процесі розуміють, що це не їх.

З чим найчастіше зіштовхується ветеран на новому робочому місці, по звільненню зі служби?

По-перше, ветерану важливо розуміти, що тут відбувається, в чому тут сенс? Дуже багато таких думок. Інший момент – депресивні стани, коли немає мотивації робити те, що ти маєш робити, і усі намагання йдуть на те аби себе змусити. Ветеран може не притримуватися чіткого робочого графіку, десь бути дуже прямим.

І якщо роботодавець це розуміє і терплячий до цього, то ветеран сам до себе тут буває не терплячий. І він на фоні інших починає просто бачити себе в дуже поганих тонах, йому з цим важко. І буває, що кидають роботу саме через це.

Є невеликий відсоток таких ветеранів, що беруть і працюють, і на фоні інших робітників виглядає так, що у них продуктивність набагато вища. Є почуття провини, що хлопці на фронті, а я тут, тому я краще більше грошей зароблю і закриватиму їх збори. Є такий позитивний момент, що продуктивність у ветерана може бути вища на фоні інших. Проте є й ризик того, що такі ветерани періодично будуть випадати з робочого процесу на депресивні епізоди.

Як допомогти ветерану швидше адаптуватися на новому робочому місці?‍

Тут є загальна формула: починати з уваги, бути в контакті з ветераном. Цивільним важливо починати краще розуміти ветеранів, тому що їх буде багато, вони будуть довкола. Сьогодні ти дивишся на ветерана, а вже завтра твої власні очі можуть стати ветеранськими.

Як хочете краще краще розуміти ветерана, то намагайтесь бути з ним в контакті, вирішуйте завдання разом з ним. Найкраще працює те, щоб просити його в чомусь про допомогу, долучати його, працювати разом з ним.

Якщо у колективі уважне ставлення до ветерана, то і сам колектив зміниться, тому що це працює не тільки в сторону ветерана. Колектив починає бути уважним до всіх учасників, що є вигідним для всіх.