Алла Махлай

Як ви вирішили змінити професію?

Тоді я працювала на автозаводі в Чехії. Часто бачила, як чоловіки й жінки на тих самих навантажувачах розвозили запчастини, підвозили піддони з деталями, з яких ми потім збирали панелі. І мені стало цікаво: а чи можна навчитися працювати так само?
Я навіть знайшла курси й телефон, за яким можна було записатися. Навчання коштувало недешево, та й українських груп тоді не було.

‍

Звідки ви дізналися про курси Reskilling Ukraine?

Я якраз поверталася з Чехії додому, і мені трапилася стаття про безоплатні курси від Reskilling Ukraine. Побачила, що багато жінок уже навчалися там на водійок автобусів. Зробила скриншот статті, почала шукати контакти. А коли вже була вдома, думаю: «Зайду ще раз, подивлюся, що це за проєкт». Дуже мене це зацікавило. І саме тоді відкрився набір на курс водійок вилкового навантажувача - я подала свою анкету.

Як проходила співбесіда в компанію де зараз працюєте?

Я подзвонила за номером, який мені дали в Центрі зайнятості Житомирської області. Там була контактна особа, яка займається набором. Мені видали папірець із назвами компаній “Cersanit” і “Cersanit-Invest”, і саме там був її номер. Я подзвонила й запитала: «Вам потрібні водії навантажувачів? Чи берете ви випускниць курсів?» Вона каже: «Так, звісно!» Тоді я запитала, коли можна приїхати на співбесіду, а вона відповіла: «Хоч завтра, о дев’ятій». Я взяла машину і поїхала.

Чи було у вас навчання або стажування у компанії перед початком роботи?

Коли мене поставили в бригаду, старший майстер спочатку просто спостерігав, як я працюю, мабуть, хотів перевірити, чи я справлюся. Потім почав показувати деталі: як правильно піднімати палети з плиткою, як тримати вила, щоб не пошкодити упаковку, як від’єднати вантаж. Я все зрозуміла з першого разу - він навіть здивувався. Каже: «У нас зараз людей не вистачає, залишайся на зміну». Так я вже з наступного дня повноцінно працювала, як усі.

Який у вас графік роботи?

У нас змінний графік по 12 годин: з восьмої ранку до восьмої вечора або з восьмої вечора до восьмої ранку. День, ніч, потім відсипний і вихідний.
Учора я була на денній зміні, а сьогодні вже на нічній. Після нічної, чесно, голова квадратна -їдеш додому, і тільки б поспати. Але з часом звикаєш, організм підлаштовується.

Розкажіть, будь ласка, вам на заводі дали другий розряд на навантажувачі? Ви складали якісь іспити чи проходили перевірку?

Так, я працюю на транспортній ділянці, вивожу плитку. У нас навантажувачі не маленькі, вантажопідйомність - 7,5 тонн. Можу працювати і на більших машинах, там різниці вже немає: беру по одній палеті плитки, іноді півтора, ставлю на треті чи навіть четверті ряди. Усе залежить від замовлення. Потім я розмовляла зі старшим майстром: він запитав, скільки я вже тут працюю, і сказав, що час підвищити мені розряд, щоб зарплата була на рівні з усіма. Бо бачить, що я працюю на рівні з чоловіками, як належить. У нас усе фіксується через сканер, дані одразу потрапляють у комп’ютер, і видно, хто скільки зробив. Тож мою роботу теж добре видно.

Що б ви сказали жінкам, які думають про зміну професії, але все ще сумінваються?

Потрібно просто дуже захотіти. От як я: захотіла сісти за кермо, і все. А з навантажувачами в мене взагалі історія ще з Чехії. Там на заводі я бачила, як чоловіки й жінки постійно працювали на цих машинах: підвозили запчастини, вивозили відходи, підмінювали один одного на лінії. Усе працювало чітко, злагоджено, через сканери, замовлення, графіки. І от тоді в мене просто “загорілося” бажання теж навчитися. Мене це дуже надихнуло, я зрозуміла, що хочу бути за кермом, хочу працювати на техніці в Україні.